П`ятниця, 28.07.2017, 13:56
Вітаю Вас Гість | RSS
Пошук
Погода
Календар
«  Липень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Чат
Соц сети
Сайти освіти







Партнери
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Димерська ЗОШ I-IIIст.№1

Поезії наших вчителів

Поезії наших вчителів

 Женщинам!

Надежда, Вера и любовь

И сок берез, и наша кровь,

Сиянье дня и мрак ночной,

И зимний холод, и летний зной,

И львиный рык, и птичья трель,

И бездна впадин, и рифов мель,

Величье гор и гладь равнин,

И юный блеск, и скорбь седин,

Полыни горечь и сладкий мед,

Паденье вниз и к звездам взлет,

Жестокий шторм и полный штиль,

И чья-то сказка, и наша быль,

И чашка крепкого вина,

Что залпом выпита до дна – ОНА.

Когда не спится по ночам,

И нет конца бездарным дням,

Шерше ля фам !

Когда безумно грустно Вам,

И сердце рвется пополам –

Шерше ля фам !

Когда весь мир, как божий храм,

И начинаешь верить снам –

Шерше ля фам !

Когда ни пиво, ни сто грамм,

А страсть нежданная к цветам –

Шерше ля фам !

Но не забыть бы только нам

За что наказан был Адам –

Шерше ля фам !

Мы, поздравляя наших дам,

Большой любви желаем к нам.

Шерше ля фам ! Шерше ля фам !

08.03.1996 р.  Самохвалов Генрих Іванович


 Женщинам школы 

Вы – восьмое чудо света,

Вы – вопросы без ответа.

          Ви й веселки кольорові,

          Ви й сузір’я волошкові.

 Вы и горечь, вы и сладость,

Вы – пожар, что только в радость.

           Ви і марево, і мрія,

           Ви і відчай, і надія.

 Вы – исток тепла и света,

Вами держится планета.

           Дорогенькі наші пані,

           Милі, лагідні, кохані.

Поздравляем, поздравляем,

Вечной юности желаем.

 Хай ні вдень, ні в довгі ночі

Не сумують ваші очі.

            Пусть засыпят вас цветами,

            Пусть удача будет с вами.

 Хай вас щастя не минає,

Хай вас доля зберігає.

В це неждане лихоліття

Зверху плава лише сміття.

Мы на дне, но наши души

       Страсть к наживе не иссушит,

И мы будем как обачно

Засівати добре й вічне.

А разумное, как видно,

Вже державі не потрібно !

08.03.1997 р.

Самохвалов Генрих Іванович


          К  первой годовщине директорства

                   Ворона Николая Ивановича.

Это надо же, потеха!

Ровно год тому, в день смеха,

Словно гром над головой,

Словно в марте летний зной,

Словно приз четвертой зоне,

Словно плод из тайных грез,

Вдруг на школьном небосклоне

Появился новый босс!

 Ладный, статный, молодой,

Только жаль, не холостой,

Без претензий, без затей,

Голова полна идей.

Нет, не новая метла,

Не прожекты, а дела!

Не орел, но все же птица,

Даже может так случиться,

Если это нам не снится.

Он научит шкрабов рать,

Впредь не ползать, а летать!

 01.04.1994 р.

Самохвалов Генрих Іванович


              Фронтальная проверка школы

Вот и пришла на время в гости к нам,

Тот эталон, единая та мерка.

Что всех и все расставит по местам –

Бесстрастная фронтальная проверка.

Сначала изучили интерьер

Везде «всевидящие» очи, всегда «всеслышащие» уши.

И без раскачки с места и в карьер

Взялись трусить больные наши души.

Трусили сильно, долго и всерьез,

Они и мы все дни во всю старались.

Кому бутоны, а кому колючки роз

За тяжкий труд учительский досталось.

Но и у бури есть своя краса,

Пройдут минуты трудных испытаний,

И наш корабль, подняв все паруса,

Продолжит путь в бескрайнем море знаний.

 лютий 1996 р.

 Самохвалов Генрих Іванович


                    Коллегам – женщинам

   Сравниться с Вами может только Солнце,

То греет ласково, а то сжигает в прах,

То лучиком проникнет к нам в оконце,

То затеряется бесследно в облаках.

Сравниться с Вами может только Ветер,

То гладит с нежностью ресницы наших глаз,

То ураганом рушит все на свете,

То равнодушьем штиля мучит нас.

Сравниться с Вами может только Небо,

Ведь тучки редкие не терпят синеву,

Его не любит тот лишь, кто в нем не был,

Кто не летал во сне и наяву.

Нет! Все не так! Ни с чем Вы несравнимы,

Не комплименты это и не лесть.

Вы совершенны, Вы неповторимы,

Вы так милы и нами так любимы.

Останьтесь же такими, как Вы есть!

      08.03.2001 р.

Самохвалов  Генрих Іванович


З Новим Роком!

Всіх вітаю!

Від душі усім бажаю.

Щоб ви людську гідність мали,

П’ят  начальству не лизали.

Щоб не ставили з себе,

Що велике ви цабе…

Рідну мову не забули,

В три дуги її не гнули.

Щоб і вдома, й на роботі

Не було в вас чорно в роті.

 Гроші самі заробляйте.

На чужі не зазіхайте.

Від сьогодні і віднині

Не сидіть на чужій спині.

 Будьте добрі,

Будьте щирі.

Будьте чесні

В любім ділі.

І тоді,

В Новому Році,

Не заколе вам у боці!

 2001 р.

Самохвалов Генрих Іванович

 

Рідний край

Оті стежини я люблю, що в ріднім краї.

Я мріями туди лечу, серцем жадаю.

             Чи прийде вже той час, ступить мені ногами,

           На переплетені стежки дитинства й юності з роками.

О, краю мій, квітучий, мальовничий,

З сльозами на очах я згадую тебе.

Чи вечір є, чи день, коли я думаю про тебе,

Мене в думках ніхто й ніколи не схитне.

             В тім краї предки вічно спочивають,

в морози, спеку, грозові дощі.

Мій рідний край, це ти допомагаєш

Долати труднощі мені в житті.

Що ж це за край?

Це є село Коньова,

Що розмістилось на півострові малім.

Там річечка Інгул тихенько пропливає

Повз верболози, що ростуть у берегів.

Є велетенські скелі на ріці,

      І білі хати з пишними садами,

Живуть там люди добрії мої,

              Вклоняюсь я низенько перед Вами.

24.12.1985 р.

 Нерянова Надія Лазарівна

 

   Моя зозуленька

 Десь кувала зозуленька у садку.

Скільки літ мені прожити на віку.

Ти, зозуленько, лети собі в ліса,

Не тривож ти мою душу в ці літа.

Ось іду я, і дивлюся навкруги,

Іна квіти, і на трави, й на луги,

І на пташки, що знялися в височінь,

І на хмарки, що несуть для нас дощі.

Он щебечуть ластів’ята над вікном,

Ясне сонце зігріває їх теплом.

Як же кидать цю природу – божий дар?

Ой, не хочеться летіти вище хмар.

Ти, зозуленько, лети собі, лети

Пильним оком глянь на мене з висоти,

І побачиш, як летять мої літа

Швидше лані й сивогривого коня.

Дуже рада, що «посіяла зерно»,

А зерно те в паросточки проросло,

Бог дав щастя їм побачити цей рай,

Мій ти, боженько, в житті їм помагай.

За свої я тобі дякую літа,

Що прожито вже назад не поверта.

І в тривозі я до «фінішу» іду.

Бо не відаю кінця, як я впаду.

15.06.1998 р.

Нерянова Надія Лазарівна


Наша доля

О, доле, усміхнися нам,

Щоб стали ми і сильні і багаті,

Щоб в мирі ми і злагоді жили,

Щоб квітла в щасті Україна – мати.

Не треба нам подачок звідусюди,

Хай не мішають нам пани пихаті.

В нас працьовиті українські люди,

Ми впевнені, що будемо багаті.

І чим мудріше будуть керувать,

В тім кожен з нас відчує силу,

О, доле, зглянься ти на нас!

На нашу рідну Україну.

                       24.08.1998 р.

Нерянова Надія Лазарівна

     

Зима в лісі

В лісі виє завірюха,

Верховіттями шумить.

А під кущиком, під дубом

Сірий заїнько сидить.

Все покрилось білим снігом,

Всю травичку замело.

Навіть пташки полохливо

Поховались у дупло.

І загнала всіх по норах

Сніжна, лютая зима.

Почекай, пригріє сонце,

То заплачеш ти й сама.

06.12.2004 р.

Нерянова Надія Лазарівна


Люби Україну

Люби свою країну ти,

Тут предок твій спочив.

Люби свою країну ти,

Як він її любив.

Найкраще, що на світі є –

Це рідний, милий край.

Люби, як матінку свою,

Люби, не зневажай.

І як би важко не прийшлось,

Тобі у ній прожить,

Ти духом не занепадай,

До неї прихились.

Оці ліси, ріки й поля,

І гори в далині,

Увесь цей милий, рідний край,

Не зрадь на чужині.

Чужа країна – не твоя,

І ти туди не рвись.

І мова там тобі чужа,

Хоч як ти не тулись.

Люби свій милий, рідний край,

І мову в нім свою.

Борись за злагоду в житті,

За землю цю свою.

 І Бог здоров'я всім пошле,

Хто не бажа нам зла,

Щоб Україна на віки

У щасті розцвіла.

 28.01.2001 р.

     Нерянова Надія Лазарівна


            Учителю

Учителю, ти наче мама й тато,

Коли заходиш ти до нас у клас.

Ми раді зустрічі з тобою.

Бо ти, учителю, є наш!

І в кожне серце ти до нас заглянеш,

І в шлях незримий ти нас поведеш,

І подолать науки нас научиш,

За це ми щиро дякуємо тобі 

Турбот і клопоту у тебе так багато.

Роботи в тебе завжди є безмеж.

Але завжди веселий ти із нами

І руку помочі завжди нам подаєш.

 Учителю, тобі подяка й шана,

За успіхи, які є в класі в нас.

Бува, що трапиться якась невдача,

Тоді тихенько ждем тебе у клас.

 І ти прийдеш усміхнений, ласкавий,

І ту біду від нас ти відведеш.

Учителю, ти наче мама й тато.

Швидку нам допомогу надаєш.

 04.09.2001 р.

Нерянова Надія Лазарівна

  

Зимовий ранок

Ой, сестричко, моя люба!

Прокидайсь, іди мерщій!

Подивися у віконце.

Як сніжок укрив кущі.

 Все покрилось білим снігом,

Наче білим полотном.

Ну, берім швиденько санки,

Й покатаємось разом!

06.12.2004 р.

Нерянова Надія Лазарівна


Моя країна – Україна

 Моя країна – Україна.

В ній народилась, в ній живу.

Моя країна – Україна.

Як сильно я тебе люблю.

Люблю за степ широкий півдня,

І за квітучії сади.

За тихі ріки й швидкоплинні,

Що омивають береги.

Люблю ліси поліські наші,

Дніпрові кручі і міста.

Люблю тебе, країно наша,

Ти, наша мати золота.

І гори я люблю Карпати,

І звук трембіти серед них.

Швидкий потічок той цілющий.

І зелень полонин гірських.

 О, рідна мати, Україно,

Яке то щастя, що ти є!

Ми будемо тебе любити,

Боротись за життя твоє!

 01.06.2001

Нерянова Надія Лазарівна